Життя готує для сучасних дітей безліч «принад»: яскраві різнокольорові обгортки, багатообіцяючі написи, щиросердні заклики – не загубитись би у калейдоскопі псевдовражень і псевдонасолод, у світі, який щодня подає до сніданку чергову фальш, прикрашену оманливими блискітками солодкої брехні і рожевими бантиками облуди. Ловець Джерома Селінджера («Над прірвою в житі») оберігав щасливе дитинство дітлахів від чорних глибин всепоглинаючої прірви. Хто врятує наших дітей від всюдисущого засилля зла, брехні і несправжності?
      На жаль, з кожним днем ця гостра, злободенна проблема набуває все більшої актуальності. Саме тому чи не кожен педагог сьогодні намагається віднайти відповідь на дуже важливі питання – як сформувати у дитини стійкий імунітет до того сміттєзвалища негативу, патологічної викривленості і блюзнірського кривляння, які звідусіль чатують на людську душу, як підказати правильну систему координат в житті, навчити слухати своє серце – вірний компас у бурхливому вирі сьогодення? У кожного педагога свої техніки, методики, формули… Говорити з дитиною, чути її, розуміти, тому що сучасна «телекомп’ютерна» дитина відчуває величезну спрагу спілкування і розуміння – таким правилом-ключем керується керівник «Зразкового художнього колективу» театру «Мрія» Палацу творчості учнів Олійник Марія Олександрівна, відкриваючи і розкриваючи дитячі серця, для того, щоб наповнити їх любов’ю до життя і всього прекрасного.
      Мабуть, чи не найважливішою людською рисою Олійник М.О. є небайдужість до всього того, що її оточує. Не проходити повз сумні дитячі очі, вкриті кригою печалі; самотню душу, яка в гіркій безнадії протягує невидимі руки у пошуках порятунку; людську долю, не завжди щасливу і безхмарну. Не споглядати відсторонено, а долучатись, допомагати, підтримувати – за таким принципом живе і працює педагог. Роботу по організації нового складу театрального гуртка Палацу піонерів Олійник М.О. розпочала у 1981 році, з перших днів захоплюючи дітей театральним мистецтвом, плекаючи їхню індивідуальність, невтомно шукаючи у надрах дитячої душі безцінні скарби творчості, неповторності, непідробної справжності.
      Театр – це сотні емоцій і людських доль, пропускаючи все це через чутливий фільтр свого серця, дитина вчиться перш за все відчувати, а вже потім грати. Театральну школу Марії Олександрівни пройшло не одне покоління вихованців – кожному з них театральна гра допомогла позбутися багатьох комплексів, віднайти внутрішню свободу, навчитися проявляти почуття та емоції, віднайти шляхи для особистісного самовираження і творчої самореалізації. Спільна робота над сценаріями, п’єсами, етюдами, розбір характерів дійових осіб, емоційно складних моментів у творі – стали величезним простором для активного спілкування, творчої співпраці вихованців і педагогів. Кожне заняття театрального гуртка – це чергові проблемні питання, неочікувані відповіді, гарячі дискусії, маленькі перемоги над собою і щоразу іще один невеличкий крок на шляху до самого себе, до великої життєвої істини, яка маленьким зернятком лежить на дні дитячого серця.
      Важливою віхою в історії театрального колективу «Мрія» став 1994 рік – саме в цьому році колективу було присвоєно почесне звання «Зразковий художній колектив», яке стало не лише вагомою перемогою і високою оцінкою творчих досягнень, а й додатковим стимулом і надалі ставити перед собою недосяжні вершини, щоб згодом обов’язково втілити в життя найсміливіші творчі задуми та мрії. Дуже відповідально керівник «Мрії» Олійник М.О. ставиться до формування репертуарної політики колективу, адже, на думку педагога, основна задача театрального мистецтва полягає у тому, щоб виховувати глядача, спонукати його до роздумів, дарувати естетичну насолоду. В репертуарі театрального колективу постановки таких нетлінних зразків класичної драматургії, як: «На перші гулі» С.Васильченка, «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького, «Печаль та радість, сміх та сльози – то все життя» (композиція за творами О.Кобилянської), «За двома зайцями» М.Старицького, «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка, «По ревізії» М.Кропивницького, «Лісова пісня» Л.Українки та багато інших. Велику увагу Олійник М.О. звертає на виховання національної самосвідомості у своїх вихованців, поваги та любові до рідної мови, культури, літератури.
      У дитячому театральному колективі «Мрія» зусиллями керівника Олійник М.О., педагогів Мірошниченко О.П., Гучек О.В. і самих вихованців створено своєрідний мікрокосм, першоосновами якого є потужна творча енергія, яка живе в серці кожного, усвідомлення власної неповторності і самобутності, взаємоповага, взаємоприйняття і взаємодопомога. Найважливіше, чому вчать своїх вихованців педагоги колективу «Мрія» – бути достатньо мудрими, аби відрізняти біле від чорного у світі примарних цінностей, зуміти зберегти внутрішнє світло душі, свою неповторну індивідуальність і звичайно ж мати в житті велику гуманну мету й виплекану серцем білокрилу мрію.