Будь-які крайнощі – небезпечні.
Межі встановлювати необхідно.
Але питання у формі.
Фізичне й психологічне приниження – це дуже застаріла, небезпечна і часто не ефективна форма встановлення меж, адже заодно вона руйнує стосунки з батьками та самооцінку дитини, а також задає суспільну модель поведінки «або ти, або тебе» (дуже поширена цінність у радянському світі), і дитина вчиться принижувати або терпіти приниження, потім відтворюючи цю модель у дорослому
житті, зокрема у ставленні до близьких людей.

Наразі є інші, безпечні й ефективні, форми встановлювати межі – вони базуються на сучасних наукових дослідженнях, які постійно вивчають людську психіку, дізнаються все більше про причини, а не лише симптоми поведінки дітей, надають широкий спектр дієвих альтернатив та виходів із конфліктних ситуацій. В основі цих методів – любов, спілкування, порозуміння, підтримка, турбота, навчання, захист дитини і співпраця.
Ці знання існують не лише на папері, а й десятиліттями втілюються у розвинених країнах. Світ змінюється, і наука дізнається все більше про людський мозок, зокрема про дитячий. То ж які є ефективні сучасні методи комунікації з дитиною, що ґрунтуються на
тривалих дослідженнях та доказах? Яка є розумна альтернатива крайнощам – строгій дисципліні (що
супроводжуватиметься погіршенням стосунків) та вседозволеності (що супроводжуватиметься відсутністю меж і самоконтролю)?